Довічниця з Мін’юсту: з чоловіком - розійшлася, а в колонії займається кіберспортом
Глава Міністерства юстиції України Денис Малюська взяв до себе на роботу довічно засуджену ув’язнену - 39-річну Катерину Щуку, першу в Україні довічницю, яка вийшла заміж. Весілля з Юрієм Щукою Катерина зіграла в 2016 році в Качанівській колонії, де вона і понині відбуває покарання. Зрозуміло, що і працювати нова працівниця Мін’юсту буде віддалено.
Катерину Щуку призначено на посаду помічника патронатної служби міністра юстиції. В її обов’язки входить складання звітів і надання пропозицій щодо вдосконалення взаємодії між персоналом пенітенціарної системи й особами, які відбувають покарання, а також поліпшення умов їхнього утримання.
Натхненна наданою довірою
"КП в Україні" дізналася деталі цього експериментального підходу до роботи з жінками, які отримали довічний вирок.
- Катерина почуває себе чудово. Не знаю, увага журналістів підніме їй настрій або зіпсує. Як показує досвід, розголос в ЗМІ - не завжди добре. Але зараз вона дуже задоволена, натхненна тим, що їй довіряють, - розповідає правозахисниця, керівник "Союз "Золотий Вік України" Яна Баранова. - Чому взяли довічницю? На думку Дениса Малюськи, довічники - люди, з якими можна мати справу, з ними набагато ефективніше взаємодіяти, ніж з іншими категоріями в’язнів. Вони розуміють, що ніколи не вийдуть на волю, тому охоче йдуть на контакт із зовнішнім світом.
За словами Яни Баранової, Катерина Щука краще за всіх підходила під необхідні критерії, ніж кандидатури інших довічниць.
- Краще за неї тільки Сніжана Круглякова. Вона молода і з креативним мисленням. Але Сніжана має російське громадянство, - продовжує Баранова. - Зупинилися на Каті. У неї все нормально з інтелектом, вона відносно молода. 77-річну бабусю на цю роботу до Мін’юсту просто б не взяли. Там потрібен комп’ютерний аналіз даних. Каті будуть надавати інформацію, вона буде її обробляти. Але тут важливіше сам факт довіри.
Завдання патронатної служби, працівницею якої тепер є Катерина Щука, - консультування міністра юстиції, допомога в організаційній, інформаційної, експертно-аналітичній діяльності міністра, забезпечення зв’язку з посадовими особами інших державних органів, організація зустрічей з громадськістю, ЗМІ, а також виконання інших доручень міністра.
В’яже гачком і пише картини
Як розповіла Яна Баранова, Катерина Щука є частиною реалізації ще одного інноваційного підходу до жінок, які відбувають довічне покарання.
- У нашій країні розвивається кіберспорт. І у нас формується перша в світі команда, що складається з жінок-довічниць. Називається вона "Білі ворони", - продовжує Яна. - Капітан команди якраз та сама Сніжана Круглякова. А Катя входить до складу команди.
"Білі ворони" поки тільки приступили до тренувань. Необхідне для кіберспорту обладнання їм вже завезли, а офіційно запустили на початку серпня. Основними дисциплінами, в яких вправляються ув’язнені, - кіберфутбол і кібербаскетбол. Паралельно жінки, звичайно, освоюють навички користування комп’ютерною технікою. А ще розвивають командний дух і вміння працювати в колективі.
До речі, це не перше ремесло, яке опанувала Катерина Щука, перебуваючи за гратами. Вона непогано освоїла швейну справу, в’яже гачком і пише картини.
Розійшлася, але не розлучилася
А от з особистим життям у Каті не все гаразд. Схоже, її шлюб з Юрієм дав тріщину.
- На жаль, у них сімейне життя не склалося. Вони розлучилися, хоча не офіційно. Розрив остаточно стався ще під час карантину. Будь-яке розлучення, навіть не в тюрмі, важке, - каже Яна Баранова. - Але Катя все розуміє. Вона чоловіка відразу попереджала про труднощі такого сімейного життя. Одна справа, коли жінка поруч, а інша, коли побачення раз у два місяці. Але він тоді був такий захоплений, знаєте. А життя бере своє. Тому такий фінал очевидний, на жаль.
До речі, не знайшли щастя в особистому житті й інші довічниці, які вийшли заміж в колонії. Немає жодної щасливої історії. Так, дівчина, яка вийшла заміж після Каті Щуки, вже офіційно розлучилася. Інша жінка встигла овдовіти.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Три трупи після п’янки
Нині Катерині Щукі 39 років. Вона отримала свій страшний вирок 16 травня 2011 року. У в’язниці перебуває вже понад 10 років. Історію про те, як вона отримала довічне за скоєння подвійного вбивства, жінка розповіла у 2016 році. І це історія не з простих і очевидних. Кожен її епізод пронизаний страхом і жорстокістю.
Катерину засудили за подвійне вбивство, вчинене в 2007 році на Луганщині. За її словами, вона взяла всю провину на себе, оскільки її подільник і співмешканець тиснув на неї і запевняв, що їй дадуть не більше десяти років, оскільки вона жінка.
Молоді люди познайомилися на будівництві, обидва займалися оздоблювальними роботами. Чоловік зачарував її компліментами, красивими залицяннями і квітами. Але всю ідилію звів нанівець один вечір...
Чоловік покликав Катю в гості до знайомих. Господар будинку і двоє його гостей до їхнього приходу вже були п’яні. Катя з коханим теж випили. А далі відпочинок перетворився на фільм жахів: раптово виникла сварка, зав’язалася бійка. Катя схопила ніж, щоб захистити свого обранця, когось вдарила пляшкою по голові...
Але і її супутник не стояв осторонь: добивав господаря та інших гостей, перерізаючи їм горло. Щоб приховати сліди злочину, будинок підпалили. Свої речі відіпрали від крові і повернулися на будівництво.
За словами Щуки, їй самій загрожувала смерть.
"Катя, якби я там тебе вбив, у міліції відразу б вийшли на мене, адже того вечора тебе зі мною бачили багато знайомих", - так, за словами Катерини, говорив їй її коханий.
Про те, що її тодішній обранець неодноразово судимий за грабежі, дівчина дізналася з матеріалів кримінальної справи, коли сама перебувала під слідством.
Дивно, але, можливо, парочка могла уникнути в’язниці! У справі про потрійне вбивство вони проходили як свідки. Колеги запевняли – того вечора вони не покидали об'єкт, на якому працювали.
Однак жити разом із своїм співмешканцем нормально Катерині вже не довелося. Він почав випивати, приходив додому і бив Катерину. Залякував, що вб’є її. Катерина не витримала, пішла в міліцію і написала явку з повинною.
У Луганському СІЗО жінка провела рік, а після, почувши свій вирок, знепритомніла у залі суду.
