Боєприпаси для дронів виготовляє столяр Петрович

Анатолій Матящук із Березнівщини у мирному житті був майстром по дереву. У військовому житті він — колишній прапорщик, сапер, а нині — боєць взводу БпЛА, який виготовляє боєприпаси для дронів.

У 3-й батальйон "Поліська Січ" 104-ї бригади Сил ТрО ЗСУ "Горинь" він прийшов уже з досвідом і зі своїм позивним, який мав ще у цивільному житті.

- По батькові я Петрович. І ютуб-канал мій столярний так називався — "Столяр Петрович". Тому прижилося, - ділиться Анатолій.

Його шлях у війську почався задовго до нинішньої війни. Спочатку була строкова служба, потім — навчання й отримання звання прапорщик. Але згодом його вибір був на користь сім’ї й мирної роботи.

- Служив у Києві, на Рибальському. Потім одружився, треба було будувати сім’ю — звільнився з армії. Дерево, меблі, своя справа, - додав Петрович.

На початку війни його не взяли, оскільки він - багатодітний батько і мав проблеми зі здоров’ям. А у 2022-му він прийшов у перший день початку війни.

- У військкомат я прийшов зразу. Через стан здоров’я відправили у ДФТГ. А потім вирішив: досить сидіти вдома — підписав контракт, пройшов співбесіду в 104-ту, - розповідає військовик.

У взводі він починав без профільного досвіду:

- Саперну справу не знав зовсім. Хлопці навчили, показали. Плюс школа саперів. Потім уже пішли завдання, робота.

Коли спосіб ведення війни почав змінюватися, вже більше застосовували дрони, він з побратимом створив майстерню. Тепер там виготовляють боєприпаси для дронів:

- Під різні завдання — різні боєприпаси. Десь маленький, десь великий. Є рецептура, і ми її дотримуємось. Точність тут вирішує все. Грам не туди — і може бути біда, - каже Петрович.

За час служби він побував у Торецьку, Очеретиному, Запорізькому та Сумському напрямках. Каже, що найважче було під Очеретиним:

- Нас кинули в бій серед ночі. Свої стріляють, чужі стріляють. Все летіло туди, де ми. Саме тут отримав контузію, але залишився живим.

Петрович тридцять років у шлюбі, має четверо дітей та онука.

- Дружина — це моя опора. Діти підтримують завжди. Щодня зранку плюсик, ввечері плюсик — щоб знали, що я цілий, - ділиться Анатолій.

Він не засуджує "ухилянтів", але крім одного випадку:

- Хочеш не йти — не йди. Але не треба негативу. Просто сиди тихо і роби свою роботу.