12-річний хлопчик жив у котельні: так вирішила мати

На Дубенщині від батьків втік 12-річний хлопчик, який майже пів року жив у невеличкій котельні у будинку. Поліцейським він розповів: двері у комірчині без вікон на ніч ще й забивали цвяхами. Поряд залишали воду та відро для природних потреб. Крім того, мати, мовляв, виховувала школяра і стусанами. А все тому, що він начебто був неслухняним та втікав із дому. Востаннє хлопчик втік до сусіднього села. Блукав вулицями, аж поки мокрого і брудного його додому не забрав інший школяр.

Мокрого і голодного Дмитра до будинку Лесі Фомчук привів старший син жінки. Із собою у школяра був наплічник. У ньому ковдра – закутавшись у неї, пояснив утікач, він планував десь переночувати.

- Я прибігла до нього і запитую: "Діма, що сталось?". Він каже: "Я втік з дому, тому що мене побила мама". Він був дуже наляканим і не хотів повертатися додому. Я йому сказала: "Діма, мама буде переживати і шукатиме тебе”. Він відповів, що мама не хвилюватиметься, - розповідає Леся Фомчик.

Малого нагодували і викликали ювенальну поліцію. Правоохоронцям Дмитро розповів: втік із дому, бо отримав стусанів від матері. А потім приголомшив зізнанням: мовляв, уже майже пів року за непослух його карають: ночувати він мусить зачинений у котельні без вікон. А двері на ніч мати забиває цвяхами.

- Ми побували у тому приміщенні. У котельні не було вікон. Там є піч, письмовий стіл, канцелярське шкільне приладдя, невеличке ліжко, яке на той момент не було застелено постільною білизною. Також була кружка з водою, тарілка з їжею. Також ми зафіксували відро для справляння природних потреб. Батьки пояснили, що зачиняли сина, бо він робить невелику побутову шкоду. До прикладу, міг зламати вдома дверну ручку або заблокувати телевізор, - розповідає інспектор сектора ювенальної превенції Дубенського відділу поліції Тетяна Єрмолаєва.

Поверненню Дмитра мати не зраділа. Одразу написала заяву, аби помістити його в обласний центр соціально-психологічної реабілітації. Із журналістами жінками спілкуватись відмовилась. Натомість кімнату в будинку, де жив хлопчик, показала бабуся. Дмитро пані Лідії – онук не рідний. Він разом із мамою оселився у цьому будинку сім років тому, коли жінка вдруге вийшла заміж. У родині, яка цілком благополучна та має матеріальний достаток, є ще молодша сестричка Діми. Бабуся каже: хлопчик усі ці роки поводиться неадекватно. Забезпечений усім необхідним, втім, через будь-яке зауваження втікає з дому. Щоправда, бабуся стверджує: у котельні дитина живе не пів року!

- На два дні його закрили, бо тікав у ліс. Ми не можемо дати йому ради. Скажеш, щоб уроки робив, а він у ліс! Я не бачила такої дитини ще. Повірте, Діма усе має, нічого не потребує, - каже бабуся Дмитра Лідія Білик.

За словами бабусі, спільної мови Дмитро не знаходить лише із матір’ю. Вітчима, мовляв, любить. Це підтверджують і в ліцеї, де навчається хлопець. Саме в навчальному закладі вперше помітили у Дмитра синці.

- Це було у листопаді минулого року. Звичайні подряпини від нігтів, не надто сильні, але помітні. Учень стверджував, що його побила мама, бо він, принісши з уроків трудового навчання фанеру, подряпав на підлозі килимок, - розповідає заступник директора Смизького ліцею Ірина Клімова.

Вона каже: тоді матір оштрафували за домашнє насильство. Тим часом про Дмитра педагоги відгукуються позитивно. Мовляв, у попередні роки мав дещо "артистичну" поведінку, але навчався добре. У цьому році знайшов собі кількох друзів. От тільки додому повертатися зі школи не поспішав.

- Хороша дитина, проте потребувала уваги. До прикладу, шкільний автобус везе школярів о 15.20. Але Діма живе неподалік, то часто залишався і сидів у бібліотеці, - додає Ірина Клімова.

Найближчі кілька місяців Дмитро проведе у центрі соціально-психологічної реабілітації.

- Коли Діму привезли до нас, він спершу плакав. Але це нормально в процесі адаптації. Наразі він нормально йде на контакт, спілкується. Але залишається дещо тривожним, - каже практичний психолог Рівненського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей Ольга Блаженчук.

У сімейні справи родини змушені були втрутитись чиновники. У Службі у справах дітей кажуть: мати дитини спочатку навідріз відмовлялась від сина.

- Ми розшукуємо батька, оскільки за останніми даними він проживав у Рівненському районі. Можливо, батько захоче взяти сина на виховання, - коментує керівник Служби у справах дітей Смизької селищної ради Ганна Нагалка.

У Службі у справах дітей планують передусім спілкуватись із матір’ю. Вона, мовляв, уже не така категорична і не виключає, що за якийсь час забере сина із центру реабілітації додому. Попри це невдовзі спеціальна комісія вирішуватиме, чи позбавляти жінку батьківських прав.

Світлана ПРОКОПЧУК